Як допомогти дитині пережити розлучення батьків
Яким чином дитина може зняти накопичене емоційне напруження?
Розлучення батьків дошкільник може переживати без зовнішніх ознак занепокоєння й хвилювання. Тому для зняття внутрішньої напруги корисними є спільні з мамою (татом) ігри, казки, складання історій, ліплення, малюнки — усе, чим подобається займатися дитині. Головне в цих заняттях — надати дитині право вибору тематики й сюжетів ігор і призначити ролі всім гравцям, а також повністю сприймати її переживання. Перше й основне питання дорослого до дитини: «Ким будеш ти в цій грі?». У грі з дітьми, які відчувають «сімейний» стрес, використовують принцип десенсибілізації. Сенсибілізація (від лат. — чутливий) — підвищення чутливості аналізаторів у результаті дії подразника. Використання цього принципу дає можливість виражати в більш безпечний спосіб будь-які потужні й руйнівні емоції.
Гра має лікувально-профілактичний вплив на дитину через коригування емоційного переживання й відреагування.
Можна використовувати казки для читання й програвання дітьми- дошкільнятами. Улюблена казка є практично в кожної дитини.
Як батьки можуть допомогти дитині відновити душевну гармонію
- Насамперед дитину слід звільнити від почуття провини. Дорослі повинні пояснити, що тато розлучився з мамою, а не з нею, і, незважаючи на розлучення, продовжує любити його.
- Дитині треба дозволити переживати печаль і ставитися з розумінням до її емоційного стану.
Якщо батьки не надають «першої допомоги», дитина залишається віч-на-віч зі своїми переживаннями. Зовні все спокійно, але всередині дитини відбуваються значні переживання й страхи, про які вона не говорить дорослим. І це не вирішує конфлікт, а лише змінює стан дитини — вона стає замкнутою або агресивною, часто хворіє, відчуває труднощі в навчанні, спілкуванні з однолітками і дорослими.
- Усім родичам необхідно дотримуватися нейтральної позиції.
- Постарайтеся зберегти нормальні відносини з «колишнім». Дружнє спілкування мами і тата навіть після розлучення допоможе дитині (та й вам) впоратися з багатьма життєвими труднощами.
- Не шантажуйте свого колишнього чоловіка дитиною! У такій ситуації бажання самоствердитися й показати характер реалізується на короткий час, а душі дитини наноситься шкода на все життя...
- Намагайтеся якийсь час проводити всією сім'єю. Якщо ви, незважаючи на розлучення, зберегли з колишнім чоловіком цивілізовані стосунки, у вихідні можна всім разом сходити, наприклад, у кафе, парк або театр. Час, проведений одночасно і з мамою, і з татом, переконає дитину в можливості нормального людського спілкування в різних ситуаціях і навчить її доброзичливих взаємин.
Як допомогти дитині пережити
розлучення батьків
Родина для дорослих і дітей означає зовсім різне. Дорослі створюють сім'ю самі, це їхній вибір, їхнє рішення. Вони прагнуть до спільного життя — і починають його. Для дитини все це — передісторія його існування, щось, що було дуже давно й не могло бути інакше.
І якщо розлучення для дорослих — це хворобливе, малоприємне, часом драматичне переживання, на яке вони йдуть із власної волі, то для дитини розлучення — це руйнування середовища проживання. Це землетрус, цунамі й війна водночас.
Для дорослих, які розлучаються, гама почуттів змінюється від повної депресії до відчуття польоту й довгоочікуваного звільнення (реакція ейфорії після розлучення більш характерна для чоловіків).
Переживання дітей змінюються в діапазоні від млявої депресії, апатії до різкого негативізму, агресії на оточуючих дорослих і однолітків та демонстрації незгоди з думкою батьків.
Декілька рекомендацій для батьків
- Не з'ясовуйте стосунки (на підвищених тонах) у присутності дітей. Безумовно, маля в будь-якому випадку відчує, що між його батьками щось не так, але краще захистити дитину від зайвих емоцій і переживань.
- Будьте чуйними. Якщо ви твердо вирішили розлучитися, дитину треба поступово підготувати до того, що тепер у вашій родині відбудуться такі значні зміни. Спокійно розкажіть малюку, що батьки вирішили жити окремо, що вони обидва його люблять і будуть продовжувати любити не менше, ніж раніше. Повідомте про це дитині заздалегідь і, бажано, кілька разів, щоб вона
звикла до думки про зміни.
- Пам'ятайте про взаємоповагу.
Як правило, розлучення супроводжується конфліктами й з'ясуванням стосунків. Намагайтеся позбавити цього дитину.
Навіть якщо ви вже зробили крок від любові до ненависті, відгукуйтеся про свого
«колишнього» шанобливо.
Що відчуває дитина, коли батьки розлучаються?
Діти залежно від віку по-різному розуміють ситуацію розлучення батьків.
Дитина до півроку практично не помічає змін і забуває одного з батьків за кілька днів при достатній увазі інших родичів.
У дитини від півроку до двох з половиною років може часто й різко змінюватися настрій у зв'язку з відсутністю одного з батьків. А з півтора років розлучення може викликати страхи (і навіть провокувати відставання в розвитку).
Діти 3—6 років відчувають важке емоційне потрясіння. Вони не розуміють причин розлучення, можуть вважати себе винними в трагедії, обіцяють виправитися, якщо батьки помиряться. Вони зазвичай дуже переживають через те, що не можуть змінити ситуацію. Вони тривожні й не впевнені у своїх силах. Адже для старших дошкільнят
особливо важлива стабільність, оскільки вони переживають вікову кризу, за якою слідує перехід на новий етап — вступ до школи.
У дитини 6—9 років утрата одного з батьків може викликати тривалу депресію. Вона розгублена, почувається беззахисною, відчуває постійну тривогу, поводиться знервовано. У школі дитина починає пустувати й відставати в навчанні. Змінюється її ставлення й до батьків, вона починає грубіянити, обманювати, провокувати на конфлікт. До одного з батьків починає відчувати ненависть, стає агресивною й непокірною. До іншого — стає ласкавою, доброю, прив'язується до нього. Іноді буває, що агресія дитини поширюється на обох батьків.
Дівчинка 9—10 років перестає довіряти батькам і більше спілкується з подругами.
Хлопчики того ж віку втрачають впевненість у собі й прагнуть налагодити близькі стосунки з батьком. Буває, що ставлення до «недільного» батька чи матері стає корисливим.
У школярів 6—12 років зазвичай формується своє бачення ситуації, і вони можуть звинувачувати в розлученні одного з батьків. Стрес, викликаний від'їздом тата чи мами, може спровокувати розвиток різних фізичних нездужань (психосоматичні розлади).
Тільки до підліткового віку, 13—18 років, відчуваючи почуття втрати й образи, дитина може більш-менш адекватно уявити собі причини й наслідки розлучення, характер своїх відносин із батьком і матір'ю.
